більше інформації

Німецькомовної літератури про геноцид ромів в окупованій Україні практично немає. Деякі оглядові статті про перебіг геноциду в Радянському Союзі торкаються в тім числі України. Ми рекомендуємо дослідження Мартіна Голлера для Центру культури та історії німецьких сінті і рома:

http://www.sintiundroma.de/uploads/media/GutachtenMartinHoller.pdf

 

more—

 

«Як я подивлюся на німців – плачу…. Гади!»

Про досвід проведення інтерв’ю

 

Спочатку одні німці вчиняють геноцид, а через 73 роки приходять інші німці, щоб взяти інтерв’ю у тих, що вижили – те, що для ромів це буде не завжди просто, ми розуміли й наперед, але лише теоретично. У Переяславі-Хмельницькому, розмовляючи з Галиною Іванівною Кириченко, 1935 р.н., нам стало очевидно, наскільки складна для неї ця ситуація.

Про зустріч було домовлено за декілька днів до того через людину, яку Галина Іванівна знає кілька років. Інтерв’ю почалося, як завжди, вступними запитаннями про сім’ю та дитинство. Коли таким чином Галину Іванівну підвели до її спогадів про період Другої світової війни, вона досить несподівано сказала таке:

„Як я подивлюся на німців – плачу. Стільки вони горя принесли!» Галина продовжувала говорити про «гадів» і критикувала, що тепер українські політики своїх німецьких колег-чиновників «вгощають за те, шо стріляли наших, циган, жидів, шо місця не було». «А тепер вони братаються!», – Галина Іванівна не могла збагнути, які такі «брати» стали німці сьогодні.

Це інтерв’ю, як практично кожного разу, вів наш український партнер, який переклав нам всю суть розмови лише після завершення інтерв’ю. Галину Іванівну він запевнив, що ми «не такі» німці, як ті, що були тоді. Нам зрозуміло, що однієї такої фрази недостатньо. Звичайно, партнери по інтерв’ю наперед проінформовані про наш приїзд, але в майбутньому ми будемо ще детальніше пояснювати, хто ми  і чому цікавимося злочинами німців під час Другої світової війни.

За готовність розмовляти з нами, попри все пережите, ми безмірно вдячні Галині Іванівні.

 

У зв’язку з цим хочемо навести деякі роз’яснення про підготовку та хід інтерв’ю:

more

 

Тут Ви знайдете інформацію про хід інтерв’ю

Терміни у мовному вжитку: чому ми (поки що) пишемо цигани

 

Усі свідки подій, з якими ми спілкувались, вживають поняття «циган». На відміну від фонетично близького слова „Zigeuner“ [цигойнер], яке в німецькій мові має зневажливу характеристику чужого, в українській чи російській мові поняття «циган», «цигани» такої негативної конотації не мають.

Це підтвердили нам всі партнери по інтерв’ю та декілька перекладачів і лінгвістів. Тому неправильно вважати, що «циган» перекладається як «цигойнер», окрім випадків, де чітко йде мова про цитату з вуст німецьких злочинців.

Пропозицію перекладати «циган» як «ром» ми спочатку розглядали як можливу, однак потім відкинули. Річ у тім, що хоча ці поняття в українській та російській мовах існують, однак вживаються дуже рідко, у тім числі і самими ромами. Наскільки ми зрозуміли, свідоме вживання поняття «ром» підкреслює процес самоідентифікації себе як ромів, або ж демонструє підтримку ромам. Через це, на нашу думку, свавільна передача слова «циган» у перекладі як «ром» є неадекватною.

З цієї причини поки що ми обрали просту транскрипцію терміну. Ми продовжимо міркувати над цим питанням, особливо в рамках майбутніх зустрічей з українськими ромами, а потім спільно вирішимо, який переклад є найбільш придатним і прийнятним для виставки.